«Укрзалізниця» виступає за те, щоб міський транспорт Києва та електрички Kyiv City Express інтегрувалися в єдину систему зі спільною системою оплати. Про це ідеться в матеріалі The Village Україна «Оновленій електричці два роки. Яким може бути міський транспорт, якщо ним керує не Київ».
В «Укрзалізниці» хочуть, щоби в цю єдину систему інтегрувалися й інші види міського транспорту.
«Кільце й решта залізничних маршрутів повʼязані. Логічно, що всіма ними управляє УЗ. Але в системі може бути багато операторів – для метро, трамвая чи маршрутки. Єдине, що має бути єдиний квиток [на всі види транспорту], – додає Олександр Перцовський. – Зараз ми починаємо розробляти власну ІТ-систему для приміського напрямку [ідеться про функціонал для застосунку «Укрзалізниці» – ред.]. Серед ключових вимог – щоби вона приймала й ті платіжні інструменти, які вже популярні в місті. Щоби пасажир міг розрахуватися транспортною карткою чи застосунком, який у нього є, а ми вже потім [із містом] проводили взаєморозрахунки. Бажано, щоби це працювало в обидва боки: щоб й людина десь у Фастові могла би придбати комплексний квиток – електричка + трамвай. Ми за те, щоби створити таку універсальну систему, щоб усі могли використовувати зручні для себе засоби оплати. Інтеграція вже частково працює, міська електричка приймає для оплати застосунок «Київ Цифровий». Звичайно, ми зацікавлені в розширенні співпраці. Треба це технічно реалізувати і юридично».
В «Укрзалізниці» впевнені, що Київ буде не проти створення єдиної системи оплати для електричок і міського транспорту. «Звичайно, усі мають бути зацікавлені, бо ми будемо їхні квитки продавати, а вони – наші. І це буде зручно для всіх», – каже Перцовський.
Другим кроком для обʼєднання транспорту в єдину систему має стати узгодження графіків, продовжує він.
«Kyiv City Express – це не тільки оновлення потягів, це передбачуваність. Люди розуміють графіки руху. Навіть якщо ми запізнюємося, ми через усі канали про це інформуємо. Тому важлива інтеграція графіків [міського транспорту й електричок] і щоби вони надійно виконувалися. Наведу приклад із міжнародним рухом: якщо наш потяг до Хелма запізнюється, то поляки затримують відправлення потягу, на який мають пересісти наші пасажири. Це складно, але ми домовляємося. Звичайно, у міському транспорті чекати неможливо. Але, уявімо, що в нас є остання електричка, і стався збій в метро. В ідеальній системі ми знаємо про це, диспетчеризація синхронізована, тому ми притримаємо електричку, зачекаємо, щоби пасажири метро встигли на неї. Це про надійність».
Третім кроком для інтеграції систем мають стати зручні й безбарʼєрні пересадні вузли за принципом «сухі ноги». Це означає, що пасажир може перейти з одного виду транспорту на інший за будь-якої погоди, не намочивши ноги. Такі переходи мають бути обладнані ліфтами, ескалаторами чи пандусами, щоби скористатися ними могли маломобільні пасажири. «Цей крок складний і капіталомісткий. Але за мірою того, як ми будемо працювати з платформами, ми зробимо ще і кращу фізичну інтеграцію з міським транспортом. Бо іноді до нашої платформи [від зупинки міського транспорту] треба ще через ринок пройти, де тобі запропонують купити банани тощо», – зауважує Перцовський.